Матвіюки Вакула, Ганна та Лаврентій

У роки німецько-радянської війни під окупацією Третього райху допомога переслідуваним євреям означала смертельний ризик. Одним із тих, хто наважився на такий вияв людяності, був Вакула Матвіюк. Він проживав із великою родиною в с. Броди на Волині. На момент початку війни чоловікові було далеко за 50 років, тож деякі з його дітей уже встигли й самі створити сім’ї. Це помітно збільшувало ризик: якби хтось дізнався, що Вакула та його дружина Ганна допомагають євреям, під ударом опинилася б уся численна рідня. Попри те, в 1942 р. він прихистив у себе Герцеля Камінецького, коваля із сусіднього села Гірники.

Герцель та його сім’я були одними з небагатьох євреїв Волині, кому пощастило вижити під час Голокосту. Німецькі війська зайняли цей край на самому початку німецько-радянської війни. Єврейська спільнота відразу почала зазнавати переслідувань. Окупаційна адміністрація змушувала євреїв ставати на облік. Вони мусили носити на рукаві спеціальну пов’язку – пізніше її замінили нашивкою у вигляді жовтої зірки Давида. У євреїв забирали цінні речі та предмети, пов’язані з релігією. В смт Ратне поблизу с. Броди німецькі солдати та колабораціоністи з допоміжної поліції розстріляли 27 євреїв через кілька днів після того, як воно було окуповане.

Проте найстрашніше чекало на єврейську громаду Волині попереду. У містах та містечках створювали гетто, куди примусово переселяли євреїв із навколишніх сіл. Окупанти відокремлювали кваліфікованих працівників та й просто працездатних. Решту – поступово знищували. В умовах голоду, хвороб та відчаю в’язні чекали, доки їх вивезуть вантажівками на околицю, до заздалегідь підготованих місць і стратять.

Гетто діяли в найближчих до рідного села Вакули Матвіюка смт Ратне й м. Камінь-Каширський. Близько тисячі євреїв із Ратнівського гетто було розстріляно в лісосмузі поблизу с. Прохід.

Імовірно, Герцель Камінецький із родиною розділив би їхню долю, якби Вакула не запропонував йому притулок. Матвіюк облаштував у хліві схованку для сімох осіб: самого Герцеля, його дружини Хасі, сина Бен-Ціона, онуків Велвела-Зеєва та Леї, а також старшої дочки Удели з її чоловіком Яаковом Хохманом.

Довгий час українська та єврейська родини жили поруч – у скруті, але в атмосфері взаєморозуміння й підтримки. Вакула та Герцель поночі ходили околицями, стукали у двері сусідів у пошуках харчів чи іншої допомоги. 13-річний син Матвіюків Лаврентій доглядав за малятами Удели. Окрім того, хлопець виконував роль ланки, що з’єднувала родини утікачів із зовнішнім світом, – приносив їм свіжі новини. Іноді навіть виводив їх назовні.

Улітку 1943 р. Яаков ризикнув уночі залишити схованку, але його спіймали й убили. Після цього чутка, що в с. Броди переховуються євреї, швидко розлетілась округою. Невдовзі до Матвіюків навідався загін українських партизанів. Вони знайшли родину Камінецьких і забрали її з собою. Євреям зберегли життя, але за умови що Герцель працюватиме на підпілля.

До літа 1944 р. родину Камінецьких утримували в с. Річиця, але незадовго до відступу німецьких військ вони втекли й певний час переховувалися в лісі вже в радянських партизанів.

Наприкінці 1940-х рр. Герцель із родиною емігрував до Ізраїлю, відтак листувався із сім’єю Матвіюків.

7 липня 1996 р. Вакула Матвіюк, його дружина Ганна та син Лаврентій удостоєні звання «Праведник народів світу».